Невизначеність – це “відкриті завдання, в яких децидент не знає всієї сукупності діючих чинників і повинен сформулювати множину гіпотез, перш ніж їх оцінювати”. Ситуація невизначеності характеризується тим, що вибір конкретного плану дій може привести до будь-якого результату з фіксованої множини результатів, але ймовірності їх здійснення невідомі.[12] Виділяють два випадки:

1. ймовірності не відомі через відсутність необхідної статистичної інформації;
2. ситуація не статистична і про об’єктивні ймовірності говорити взагалі не має сенсу (це ситуація чистої невизначеності у вузькому сенсі).

Саме чиста невизначеності найчастіше зустрічається, адже рішення (особливо стратегічні) приймаються кожною конкретною особою в унікальних умовах.

Виділяють наступні джерела невизначеності:

• економічне середовище;
• нормативно-законодавче середовище;
• техніко-технологічне середовище;
• внутрішнє середовище.

Виділяють наступні види невизначеності:

• перспективна невизначеність (поява непередбачених чинників);
• ретроспективна невизначеність (відсутність інформації про поведінку об’єкту в минулому (в цьому випадку можливі три варіанти: інформацію можна відновити, інформацію можна заповнити перспективною, інформацію не можна ні відновити, ні заповнити);
• технічна невизначеність (неможливість передбачити результати рішень, що приймаються);
• стохастична невизначеність (описується законами теорії ймовірностей та математичної статистики);
• невизначеність стану природи (байдужої до наших дій інстанції);
• невизначеність цілеспрямованої протидії (виникає в ситуації конфлікту або/чи взаємодії двох або більше сторін, за відсутності чи неповної інформації про мотиви і характер поведінки супротивника/спільника);
• невизначеність цілей;
• лінгвістична невизначеність (що виникає внаслідок неоднозначного тлумачення тверджень, висловлених природною мовою);
• невизначеність дій.

Яким же чином можна понизити невизначеність? Основним прийомом, звичайно, є отримання додаткової інформації. Всього один біт інформації зменшує невизначеність удвічі. Але тут постають інші питання:

• по-перше, скільки коштуватиме ця інформація;
• а по-друге, скільки часу буде потрібно для її отримання.

І тут необхідно дотримувати баланс точність/час і точність/ціна. Немає сенсу одержувати дуже точну інформацію, якщо вона коштуватиме більше можливих втрат або до моменту отримання повної інформації момент для прийняття рішення буде втрачений. Серед інших прийомів “оборони” від невизначеності можна відзначити створення зони стабільності – це вертикальна і горизонтальна інтеграція. Іншим методом є система резервів – звичний але не дуже ефективний спосіб. Одночасно і сама стратегія дозволяє зняти суб’єктивну невизначеність, оскільки в ході її формування керівний персонал визначає цілі, критерії, мотиви діяльності.[14]