В  теорії управ ління значна ув ага приділяється дослідженню загальної технології прийняття рішення, тобто поділу цього процесу на декілька в заємопов ’язаних етапів .

Найбільш проста технологія прийняття рішень – інтуїтив на, яка показана на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Інтуїтив на технологія прийняття рішення.

При інтуїтив ній технології рішення в изначається накопиченим суб’єктом управ ління досв ідом прийняття рішень у подібних ситуаціях. Основ ним критерієм при цьому є найменші збитки для досягнення цілі. Тобто, якщо раніше не приймалися аналогічні рішення, ймов ірність прийняття помилков ого рішення зростає. Перев ага інтуїтив ної технології полягає у шв идкості прийняття рішень, недолік – у в еликій ймов ірності помилки.

Послідов ність етапів  раціональної технології прийняття рішень в ідображена на рис. 2.

Розглянемо зміст кожного з етапів , що зображені на рис. 2.2.

1. Діагноз проблеми в ключає наступні під етапи:
2. в ияв лення та опис проблемної ситуації (усв ідомлення та в ираження у будь-якій формі протиріччя між змінним характером в плив у зов нішнього та (чи) в нутрішнього середов ища на організацію та можлив остями організації забезпечити досягнення в  цих умов ах св оєї мети;
3. постанов ка мети в ирішення проблемної ситуації (в изначення бажаного кінцев ого результату в ирішення проблемної ситуації);
4. ідентифікація критеріїв  прийняття рішення (в изначення ознак, на базі яких пров одитиметеся оцінка в ирішення проблемної ситуації і упорядкув ання їх за ступенем в ажлив ості).
5. Накопичення інформації з проблеми.

Цей етап в ключає збір і обробку різних даних, що мають в ідношення до проблемної ситуації, яка розглядається. Слід зазначити в ажлив ість етапу що розглядається, оскільки якість рішення проблем залежить в ід якості інформації про неї. Серед основ них критеріїв  оцінки якості інформаційних матеріалів  слід зазначити:

• об’єктив ність – пов нота, точність, переконаність та несуперечність інформації;
• лаконічність – стислість та чіткість в икладення інформації;
• актуальність – в ідпов ідність інформації об’єктив ним потребам;
• св оєчасність – здібність задов ольнити потребу в  інформації в  прийнятний для в иконання термін;
• комунікабельність – здібність інформації бути зрозумілою для суб’єкта і об’єкта управ ління;
• наочність – очев идність, заснов ана на показі інформації.

Рис. 2.2. Раціональна технологія прийняття та реалізації рішень.

• Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них:
• взаємовиключність – виходить з визначення категорії “прийняття рішення”, тобто вибір можливий лише у випадку, коли альтернативи взаємо виключають одна одну;
• забезпечення однакових умов опису альтернатив, – для цього необхідно їх описувати в одних і тих же умовах: ресурсних, часових, і таке інше.
• Оцінка альтернативних варіантів – перевірка кожної альтернативи по наступним критеріям:
• реалістичність – можливість її здійснення взагалі з урахуванням навколишніх обставин, не залежних від самої організації;
• задовільність – тобто відповідність можливостям організації;
• прийнятність наслідків реалізації.

Схематично процес оцінки альтернативних варіантів можливо представити наступним чином (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Послідовність оцінки альтернативних варіантів у процесі прийняття рішень.

• Прийняття рішення – порівняння альтернатив та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на першому етапі оформлення рішення.
• Доведення рішень до виконавців – передача змісту рішення точно за адресою, згідно з посадовими обов’язками, перевірка розуміння одержаної інформації; при необхідності – зміна повноважень.
• Спільне організаційне планування виконання управлінського рішення (УР), погодженості та взаємодії виконавців – розробка планів-графіків виконання робіт, визначених для виконавців в УР, із залученням останніх.
• Виконання рішення – здійснення дій, приписаних виконавцям УР, виконання розроблених оперативних, організаційних планів зі застосуванням систем стимулювання.
• Контроль – розробка ефективного механізму проміжного та фінального контролю, що забезпечує менеджерів необхідною інформацією про хід виконання УР.
• Аналіз результатів та оцінка ефективності – співставлення цілей, сформульованих в УР з одержаними результатами, аналіз причин успіху (невдачі), та накопичення досвіду.

Важливим питанням в процесі прийняття рішення є визначення доцільності застосування групових чи індивідуальних рішень. Модель, яка дозволяє вирішити це питання, розроблена Ріком Роскіним.

Модель Ріка Роскіна має форму дерева рішень, яке містить 4 змінні:

• часовий фактор;
• рівень довіри між менеджером і підлеглими;
• важливість прийняття правильного рішення;
• важливість здобуття згоди на виконання рішення;

Модель, подана на рис. 2.4, потребує, щоб менеджер зважив кожну з цих змінних і встановив, як йому приймати рішення: індивідуально чи за допомогою групи.

Рис. 2.4 Дерево стилів рішень.

Якщо критичним фактором є час, рішення повинно бути прийнятим індивідуально в стилі наказу. Коли час не є критичним фактором, необхідно прийняти до уваги фактор довіри між менеджером та підлеглими. Коли він достатньо високий, менеджер повинен використати стиль “консультації”. Якщо довіра низька, тоді необхідно брати до уваги наступний фактор – якість прийнятого рішення.

Вплив наступних двох факторів, потрібної якості рішення і ступеню згоди підлеглих виконувати рішення, здійснюється одночасно. Вибір стилю прийняття рішення у цьому випадку показано на рис. 4.

Таблиця.1 Вплив типу проблеми на вибір стилю рішення

Тип проблеми	Стиль вирішення проблеми
1. Якість вирішення більш важлива, ніж наявність згоди його виконувати.	1. Наказ  Рішення приймається начальником  незалежно від інших з використанням  інформації, яка у нього є
2. Згода виконувати рішення більш важлива, ніж його якість	2. Консенсус  Групове прийняття рішення з використанням  інформації та ідей усіх членів групи
3. Якість та згода однаково важливі	3. Консультації  Рішення приймається начальником,  який використовує думки підлеглих
4. Ні якість, ні згода не є критично важливим	4. “Штампування рішень”  Рішення приймається найбільш  легким та найбільш швидким  способом – за суттю “штампується”

При прийнятті рішень використовується значна кількість методів творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

1. методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
2. методи, засновані на колективних формах творчої роботи (“мозковий штурм”, конференція, метод колективного блокноту);
3. Методи, засновані на активізації творчого пошуку ( метод контрольних питань, метод фокальних об’єктів, метод морфологічного аналізу ). [10]