Невизначеність породжує ризик в процесі прийняття рішень, теорія ризику сформувалася в останній чверті XX ст., і вона безумовно є однією з провідних в наш час. Причина цього в тому, що для неї властивий міждисциплінарний характер з щонайтіснішою взаємодією природничих і гуманітарних наук. У промислово розвинених країнах постійно зростає фінансування наукових досліджень в області аналізу і оцінювання ризику. Наприклад, в хімічній промисловості США на вирішення проблем ризику асигнується 25–30% засобів на наукові розробки, а у фармакології – більше 50%. За кордоном сформувалося коло фахівців нового напрямку – експертів з питань ризику. Теорія ризику інтенсивно розвивається, проте багато основоположних положень цієї науки залишаються дискусійними. До цих пір немає єдиного визначення самого поняття «ризик», дуже часто цей термін уживається як тотожний терміну «небезпека» або як синонім вірогідності.

Порівняно недавно, в середині 1980-х років з’явилася нова соціологічна теорія сучасного суспільства, автором якої є німецький учений Ульріх Бек . Згідно цієї теорії, в останній третині ХХ ст. людство вступило в нову фазу свого розвитку, яку слід називати суспільством ризику. Суспільство ризику — це постіндустріальна формація, головна відмінність якого від індустріального суспільства полягає в тому, що якщо для індустріального суспільства характерний розподіл благ, то для суспільства ризику — розподіл небезпек і обумовлених ними ризиків. Звичайно, і раніше в індустріальному суспільстві мали місце небезпечні події і процеси. Проте небезпеки, що виявляються в суспільстві ризику, принципово відрізняються від колишніх тим, що вони не мають меж ні в просторі, ні в часі.

Ульріх Бек підкреслює, що в нових умовах змінився сенс самого поняття «ризик». Раніше ризику піддавався будь-хто, хто починав нову для людей діяльність, особливо якщо пригадати, наприклад, першовідкривачів не відомих раніше країн або цілих континентів. Але ці ризики, по-перше, були добровільними, і, по-друге, індивідуальними (персональними). У нових умовах потенційні небезпеки природи і людства позбавляють ризики індивідуального характеру, екологічні ризики стають глобальними. На відміну від індустріального суспільства, де сьогодення багато в чому визначається минулим, про суспільство ризику можна сказати, що його сьогодення залежить від майбутнього. Це означає, що повинні враховуватися всі небезпечні наслідки сучасних технологій і обумовлених ними ризиків.

Одним із перших хто дослідив тематику прийняття рішень в умовах невизначеності був Говард Райфа. Його книжка „Анализ Решений ( введение в проблему выбора в условиях неопределенности)” присвячена одному із центральних питань теорії організаційного управління – проблемі прийняття рішення в ситуаціях, коли особа що приймає рішення ( надалі «децидент») не володіє повною інформацією про його наслідки. Зокрема розглядаються питання використання статистичних даних, стратегії проведення додаткових експериментів для уточнення інформації, проблеми побудови ймовірнісних моделей для опису ступеня суб’єктивної впевненості в тих чи інших наслідках рішення, правила розподілу ризику між декількома особами і алгоритми групового вибору.

Перш ніж враховувати умови невизначеності при виборі стратегії, необхідно визначитися, що ж таке невизначеність.